2. Нехай моє життя буде актом Любові

 

 

Вже давно життям Терези є "любити Ісуса і робити так, щоб Його любили" (L 224, 225, 226, 254), так як написала в Акті принесення себе в жертву Милосердній Любові.  

Любов до Ісуса, любов до ближніх. Делікатні сторінки про любов до ближнього написала, ніби заповіт. В Останніх Розмовах щодня досвідчує любов: "Коли я милосердна, то сам Ісус діє в мені" (C 12v). 

Як швидко дозріла! Має лише двадцять чотири роки, а всі дивуються її мудрості. О. Юф сказав колись матері Марії від св. Гонзаги: "Маєте тут другу мати Женев’єву". Не забуваймо, що вона вважалась у Кармелі святою. Недаремно мати Марія від св. Гонзаги довірила Терезі п’ять новичок… Думала, що колись стане настоятелькою. 

У випадку матері Агнеси від Ісуса ролі змінюються. Упродовж усього життя Поліна була "матінкою", учителькою, духовною провідницею і настоятелькою Терези. Тепер, в інфірмерії, наймолодша сестра вчить її й часом дорікає. 

Деякі старші сестри, як свідчитиме сестра Женев’єва, приходять до неї таємно, щоб отримати пораду. У листуванні з двома духовними братами Тереза до кінця життя буде їм пропонувати свою "малу дорогу" довіри й любові. До о. Бельєра пише: "Йду дорогою, яку показує мені Ісус. Надіюся, що колись скаже отцеві йти тією самою дорогою" (L 247). Пізніше наполягає: "Відчуваю, що маємо йти до Неба тією самою дорогою: терпіння веде до любові" (L 258); "Заборонено отцю йти до Неба іншою дорогою, ніж дорога малої, бідної сестри отця… Дорога простої довіри й любові напевно є дорогою отця" (L 261). 

А фізичний стан хворої такий, що вона й не думає "повчати". В Останніх Розмовах знаходимо тільки вісім слів, що стосуються її "малої дороги". Тереза живе нею.