Моя місія скоро розпочнеться  

 

  Гі Гоше 

 

 

Тереза хворіє так, як інші люди: терпить, стогне, плаче, переживає кошмари, їй важко молитися – вона дуже ослаблена. Часто думає про минуле, згадує життя в Буїсонне, школу в бенедиктинок, дев’ять років у Кармелю. Любить природу: квіти, овочі, тварин. Увесь цей час вона чуйна і вразлива. Фізична слабкість часом доводить її до сліз, часом плаче від щастя, вдячності до Бога й сестер. Є й сльози Любові!

 

1. Дуже людяна жінка  

2. Нехай моє життя буде актом Любові 

3. Жити малою дорогою  

4. Велике прагнення універсальної місії 

5. Ці слова обійдуть увесь світ 

6. Некролог 

7. З Ісусом на Голгофу