4. В гармонії з навчанням Учительського Уряду

 

  

 

Любов, молитва і зречення: це аспекти християнського життя, які Тереза від Дитяти Ісус показує нашій епосі. Іоанн Павло ІІ в Лізьє нагадав, що "Святі ніколи не старіють" (L'Osservatore Romano, wydanie polskie, 7 (1980) str. 16). Необхідно, щоб, будуючи Боже Царство в границях щоденності, й сьогодні наголошувати на потребі любові, молитви й зречення, незалежно від свого покликання.   

В енцикліці Redemptoris Missio читаємо, що "любов – душа будь-якої місійної діяльності (...). Любов – джерело і критерій місії (...), її єдина спонука" (nr 60). Далі Святіший Отець додає, що "місіонерів повинна супроводжувати молива (...), яка повинна бути поєднана зі зреченням" (nr 78). 

Багато років раніше в енцикліці Evangelii Nuntiandi Павло VI нагадав про велику вартість "молитви, мовчання, покути і зречення" для того, щоб євангелізація була ефективною (nr 69) і завжди походила з любові (nr 79). 

Такою є і постава Собору, який запрошує всіх членів Церкви, "аби віддавали свої сили справі євангелізації" (Ad Gentes divinitus, nr 36), нагадує передовсім потребу автентичного життя вірою, яка спонукає до того, аби "складати Богові в спонтанній жертві молитви й покутні вчинки, аби своєю благодаттю підтримував справу місій". Чи ж не це чинила Покровителька Місій? Сам Папа синтезує це в посланні на Місійну Неділю 1977: "Приклад і навчання Терези наголошує на глибокому зв’язку між місією і контемпляцією. Справжня місія не може існувати без інтенсивного молитовного життя і глибокої єдності з Господом і з жертвою Його Хреста" (L'Osservatore Romano z 29.5.1997, str. 6).