Довгий шлях до Вчителя Церкви

 

 

 

Вже з часів канонізації св. Терези від Дитяти Ісус багато єпископів, богословів, проповідників і вірних з багатьох країн просили зарахувати її до Учителів Церкви. У 1932 р., з нагоди посвячення крипти базиліки в Лізьє, там організували терезіанський конгрес, в якому взяли участь 5 кардиналів, 50 єпископів і багато вірних. Під час конгресу о. Густав Десбуква ТІ говорив про Терезу як про Учителя Церкви, ясно і точно мотивуючи розсудливість цього титулу з богословської точки зору. Його пропозицію підтримали учасники конгресу, особливо єпископи і богослови. Єпископ Клутьє, ординарій єпархії Трва Рівір в Канаді, написав лист до всіх єпископів світу з проханням підтримати пропозицію. Отримав 342 позитивні відповіді пастирів Церкви.   

Пропозицію вислали до Ватикану. Державний секретар, кардинал Евгеніо Пачеллі, в імені Папи виразив радість з позитивних плодів Терезіанського Конгресу, водночас зазначив, що не рекомендується говорити про учительство св. Терези з Лізьє, "що не означає, що її доктрина не є достатньо певним світлом для душ, які прагнуть пізнати дух Євангелія". 

Але час для жінок Учителів Церкви ще не прийшов. Пій XI відповів, що "obstat sexus" (стать є перешкодою), коли кармелітки просили про надання титулу Учителя Церкви своїй духовній Матері, Терезі від Ісуса. 

Ситуація змінилася після ІІ Ватиканського Собору. У 1970 Павло VI проголосив Учителями Церкви св. Терезу Авільську і св. Катерину Сієнську. 

При різних нагодах Орден Кармеліток піднімав тему докторату Святої з Лізьє. У 1991 р. Генеральна Капітула направила офіційне прохання до Йоана Павла ІІ. Потім до Апостольської Столиці надходили подібні прохання від 44 Конференції Єпископів, тисяч християн, священиків і богословів із 107 країн. 

На початку 1997 р. Апостольська Столиця звернулася до Ордену Кармеліток з проханням представити офіційну "Позицію" в справі докторату. Ангажуючи найбільш відомих фахівців, уже на початку травня надрукували велику, 965 сторінок, книжку в 13 розділах, яка представляла суттєві дані щодо життя, праць і навчання Терези, також рецепцію і актуальність її духовності в світі та вибрану терезіанську бібліографію. У кінці помістили "голоси" п’ятьох богословів, призначених Конгрегацією Доктрини Віри і двох від Конгрегації до справ Святих. 

Після вивчення "Позиції" обидві конгрегації і Консисторій Кардиналів погодилися зарахувати св. Терезу від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя Учителем Церкви.