До твого світла підуть народи 

 

  

 

Гомілія Йоана Павла ІІ під час святої Меси  

19 жовтня 1997 року в Римі 

(урочистість надання титулу Вчителя Церкви) 

 

"До твого світла підуть народи" (Іс. 60, 3). У цих словах пророка Ісаї, просякнутих тугою очікування і блиском надії, звучить ніби ехо свята Богоявлення. Саме зв’язок з цією урочистістю дає нам можливість повніше відчути місіонерський характер сьогоднішньої неділі. Пророцтво Ісаї поширює перспективу спасіння на все людство і в цей спосіб випереджує пророчий жест Мудреців зі Сходу, які прибули, щоб поклонитися Божій Дитині, народженій у Вифлеємі (пор. Мт. 2, 1-12), заповідаючи прийняття послання Христа всіма народами. 

Всі люди покликані з вірою прийняти Євангеліє спасіння. Церква послана до всіх людей, до всіх країн і культур: "Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку" (Мт. 28, 19-20). Ці слова, які Христос сказав перед вознесінням, і обітниця дана апостолам, що буде з ними аж до кінця світу (пор. Мт. 28, 20), містять саму суть місіонерського доручення: через своїх апостолів Христос сам йде ad gentes, до тих, які ще не почули послання віри.  

Тереза Мартен, кармелітка з Лізьє, ревно прагнула бути місіонеркою. І була нею, бо оголошена Покровителькою Місій. Сам Ісус показав їй, у який спосіб може реалізувати це покликання: живучи повнотою заповіді любові, повинна була зануритися в саме серце місії Церкви, підтримувати таємничою силою молитви і причастя проповідників Євангелія. У цей спосіб реалізувала правду, про яку говорив ІІ Ватиканський Собор, навчаючи, що Церква по своїй природі місіонерська (пор. Ad gentes, 2). Не тільки ті, які вибрали покликання місіонерів, але й усі охрещені у якийсь спосіб послані ad gentes

Тому я вирішив саме сьогодні, в Місіонерську Неділю, проголосити Вчителем Вселенської Церкви св. Терезу від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя: молоду жінку, контемплятивну черницю. 

Для всіх очевидно, що сьогодні відбувається щось незвичайне. Св. Тереза з Лізьє не могла поступити в університет чи розпочати систематичне навчання. Померла в молодому віці, але з сьогоднішнього дня буде Вчителем Церкви. Ця особлива відзнака підносить її престиж у християнській спільноті більше, ніж будь-який "науковий титул". 

Коли Вчительський Уряд проголошує когось Учителем Церкви, то прагне показати всім вірним, а особливо тим, які виконують у Церкві фундаментальну послугу проповідників або делікатну місію богословів і вчителів теології, що доктрина, яку визнавала й проголошувала дана особа, може бути для них точкою відліку – не тільки тому, що згідна з обʼявленою правдою, але також тому, що проливає нове світло на таїни віри, вказуючи шлях до глибшого зрозуміння таїни Христа. Собор нагадує, що завдяки асистенції Святого Духа в Церкві постійно зростає зрозуміння depositum fidei. До цього призводять не тільки студії, збагачені контемпляцією, до яких покликані богослови, і не тільки Магістерій пастирів, обдарованих "надійною харизмою правди", а також "глибоке досвідне розуміння духовних справ", яке дається під видом різноманітних дарів тим, які піддаються проводу Святого Духа (пор. Dei verbum, 8). Зі свого боку Конституція Lumen gentium навчає, що в святих "до нас промовляє сам Бог" (пор. n. 50). І саме тому, прямуючи до глишого зрозуміння Божих таїн, які завжди перевищують наші пізнавальні здатності, слід признати особливу вартість духовного досвіду святих; не випадково виключно серед святих Церква вибирає тих, кому надає титул "Учителя". 

Тереза від Дитяти Ісус і Пресвятого Обличчя – наймолодша серед "Учителів Церкви", але її ревне духовне життя є свідченням великої зрілості, а інтуїції віри, які містяться в її творах, такі широкі й глибокі, що дозволяють їй зайняти місце серед великих учителів духовності. 

В апостольському листі, написаному з цієї нагоди, я звернув увагу на кілька суттєвих елементів її доктрини. Чи ми могли би не згадати тут те, що можна назвати її вершиною, приводячи захоплюючий опис відкриття Терезою її особливого покликання в Церкві? "Любов відкрилася мені як суть мого покликання. Я зрозуміла, що якщо Церква є тілом з багатьма членами, то в ньому не бракує найшляхетнішого і найнеобхіднішого члена: я зрозуміла, що Церква має серце і це серце палає гарячою любовʼю. Я зрозуміла, що тільки любов оживляє членів Церкви, і якщо би вона згасла, то апостоли вже би не проголошували Євангелія, мученики не проливали би крові. (...) Я зрозуміла, що любов містить у собі всі покликання. (...) Тоді в пориві душі заволала з найбільшою радістю: О Ісусе, моя любове, нарешті я знайшла своє покликання: моїм покликанням є любов!" Достатньо цієї одної захоплюючої сторінки, аби довести, що слова, які ми почули в сьогоднішній літургії, стосуються св. Терези: "Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам" (Mт. 11, 25). 

Тереза з Лізьє не тільки зрозуміла й описала глибоку правду про Любов як центр і серце Церкви, але жила нею дуже інтенсивно упродовж свого короткого життя. Саме згідність доктрини і конкретного досвіду, правди й життя, навчання і практики особливо виразно сіяє в цій святій і чинить з неї взір, який притягує молодь і тих, хто шукає справжнього сенсу свого життя. 

Перед лицем пустки багатослівʼя св. Тереза пропонує інший вихід: тільки Слово спасіння – якщо його зрозуміють і зазнають у мовчанні – стає джерелом нового життя. Раціоналістичній культурі, часто опанованій практичним матеріалізмом, вона з роззброюючою простотою протиставляє свою "малу дорогу", яка повертається в сторону найсуттєвішого і веде до відкриття секрету всієї екзистенції: Божої Любові, яка охоплює і проникає увесь людський досвід. У епосі, подібній до нашої, часто позначеній поверхневою і гедоністичною культурою, новий Учитель Церкви має, як здається, особливу здатність просвічувати уми й серця спраглих правди й любові. 

Св. Тереза проголошується Учителем Церкви в Міжнародний Місійний День. Вона гаряче прагнули присвятити себе проголошенню Євангелія і укоронувати своє свідчення найбільшою жертвою мучеництва (пор. B 3r). Також відомо, з яким великим заангажуванням вона підтримувала апостольську працю о. Моріса Белльєра, місіонера в Африці, й о. Адольфа Роланда, місіонера в Китаю. У своїй євангелізаційній ревності керувалася тільки одним ідеалом, про який сама пише: "Просімо Бога, щоб ми могли працювати для Його слави, любити Його і спричинитися до того, щоб інші Його любили" (Лист 220). 

Дорога, якою вона йшла, аби осягнути цей ідеал життя, не була дорогою великих успіхів, які притаманні небагатьом, а навпаки – дорогою, доступною для кожного, "малою дорогою" довіри й повного віддання себе Божій благодаті. Цією дорогою не слід легковажити як менш вимогливою. Це вимогливий досвід, бо саме таким є Євангеліє. Але на цій дорозі людина стає просякнутою почуттям довіри до Божого милосердя, яке спричинює, що навіть найінтенсивніше духовне зусилля стає легким. 

Саме з огляду на цю дорогу, на якій Тереза приймає все як "благодать", а також на факт, що в кожній сфері свого життя надає центральне місце своєму звʼязку з Христом і любові, а в своєму духовному розвитку керується також поривами серця, є завжди молодою святою, незважаючи на плин часу, і завжди буде чудовим взірцем і дороговказом для християн нашої епохи, близької вже третьому тисячоліттю. 

Радість Церкви велика, бо сповнились очікування і молитви багатьох людей, які змогли помітити цей великий Божий дар і внесли свою лепту до його визнання і прийняття, постулюючи надання св. Терезі титулу Вчителя. Подякуймо за це Богові всі разом, особливо з викладачами й студентами римських університетів, які розпочали новий академічний рік. 

Так, Отче, благословляємо Тебе разом з Ісусом (пор. Мт. 11, 25), бо Ти приховав свої таємниці "від мудрих та розумних", а обʼявив їх цій "простій" дівчині, яку сьогодні нам представляєш для наслідування. 

Дякуємо за мудрість, яку Ти їй дав, роблячи з неї незвичайного свідка для всієї Церкви і вчительку життя! 

Дякуємо за любов, яку Ти в неї влив і яка надалі освітлює і розігріває серця, спонукаючи їх до святості! 

Прагнення, висловлене св. Терезою, аби, "перебуваючи в небі, робити добро на землі" (Opere complete, 1050), сьогодні чудово сповнюється. 

Дякуємо Тобі, Отче, бо сьогодні Ти справив, що сьогодні вона нам стала близькою у новий спосіб, на вічну честь і славу Твого Імені. Амінь! 

L’Osservatore Romano, wyd. polskie, 12 (1997), s. 29-38