c. Динаміка надії й повна довіра до Бога

 

 

 

Відкриття батьківського і навіть батьківсько-материнського обличчя Бога та радикального вбозтва людини, яке йде з ним у парі, було для Терези висхідним пунктом до нової дороги до святості, яка виражається у повній довірі дитини, яка без побоювань засинає на руках свого Отця: ""Якщо хтось маленький, то нехай прийде до мене", – промовив Святий Дух устами Соломона, і той самий Дух Любові ще сказав: "Малі отримають милосердя". Його іменем пророк Ісая обʼявляє, що в останній день (…) "як Мати пестить свою дитину, так я вас буду пестити, на грудях своїх носитиму, на колінах буду вас пестити". (...) Ісус не вимагає великих учинків, а тільки довіритися Йому й бути вдячним" (B 1r-v).  

Тереза подолала почуття страху, властиве її епосі: в ній бачимо виразний перехід від страху до довіри. Вона вчить нас стати перед Богом так, як сини й дочки стають перед батьком і мамою, і нагадує, що Бог чинить так, що все виходить для нашого добра, навіть наші слабкості й помилки. 

Динаміка надії й повного піддання себе Богові – велике відкриття Терези, актуальне й необхідне і в наші часи. Можемо назвати її Святою надії, як це вже зробив Йоан Павло ІІ в Лізьє, говорячи, що святі приходять як "учителі сенсу життя, учителі надії".