7.  ЩЕДРА   ДУША

 

«У Тебе при дворі служать серафими, а Ти

вимолюєш, як милостиню, нашої любові»

 

КВІТИ    НАШИХ    ЖЕРТВОПРИНОШЕНЬ

 

Люблячи нас абсолютно безоплатною і милосердною любов’ю, Бог дає нам можливість любити Його навзаєм. Він чекає взаємності нашої любові. Він просить її, як милостині. Ісус завжди був для Терези Маленьким Божественним Різдвяним Жербраком. Це назва п’єси, яку вона написала і зіграла 25 грудня 1895 року. Вона захоплювалася цією істиною. Бути дитиною перед Богом – це для неї ще й помножувати акти ніжності, щоб довести Йому свою любов і врятувати Йому душі.

Тереза ніколи не з’являлася перед Богом з порожніми руками. У певні моменти вона ставала перед Ним з руками, повними квітів своєї любові. Це «з єдиною метою зробити Йому приємне і врятувати Йому душі», як каже вона у своєму «Акті посвяти».

Коли у вересні 1896 року вона остаточно усвідомлює, що її місце в Церкві – бути люблячим серцем, вона не забуває, що ця любов повинна зростати у численних актах буденного життя: «Коханий мій, у мене немає іншого способу довести Тобі мою любов, як тільки кидати квіти, тобто не проминути жодного малого жертвоприношення, жодного погляду, жодного слова, використати всі дрібниці й виконувати їх з любов’ю».

До останніх днів вона вважала, що їй доручено врятувати життя своїх дітей, бідних грішників. Вона була їхньою сестрою, сидячи за їхнім столом, вона просила для них Божого Милосердя. Але вона була їм і матір’ю, котра має домогтися їхнього спасіння своєю вірною любов’ю.

 

МУЖНЯ,   ЯК   ЖАННА   Д’АРК

 

Тереза передбачила, що її «малий шлях» може бути неправильно витлумачений через недооцінку важливості докладання зусилля в християнському житті: «Багато душ кажуть: «Я не в змозі принести таку жертву». Але нехай вони зроблять зусилля! Бог ніколи не відмовить у першій милості, яка дає мужність діяти».

Стерти цей аспект із своїх думок означало б знехтувати бажанням бути схожою на Жанну д’Арк. Це сила душі, яка була, за словами її сучасників, однією з визначальних рис її особистості.

«Я хочу любити Тебе, як мала дитина, я хочу боротися, як мужній воїн», співала вона в одній зі своїх поем.

 

СМІЛИВА,   ЯК   ПРИНЦЕСА

 

Надія зробити багато добра на землі після своєї смерті була для Терези пов’язана з переконанням, що Бог завжди відшкодовує своєю божественною міркою те, що ми даємо Йому тут: «Я Йому завжди давала тільки любов; отже, Він скоро мені поверне її ще більш».

Як і Жан Далакруа, Тереза захоплювалася думкою, що наречена з Пісні Пісень може подобатися Богові своїми очима й однією волосиною. «Тобто,коментує вона,найбільшим і найменшим… Яка таємниця! О, це Ісус, Який єдиний може дати таку ціну за наші вчинки».

Жити, як дитина, перед Богом – це не тільки чекати від Нього всього, але це й мати сміливість вважати себе принцесою, яка може Йому подобатись єдиним вчинком любові.

Отже, це очевидно, що «малий шлях» Терези нічого не має від духовності з «трояндовою водою». Троянди, що їх вона хотіла розсівати по землі після своєї смерті, вона отримала завдяки жертвоприношенням та відреченню. «Потрібно буде, щоб Бог виконав усі мої бажання на небі, бо я ніколи не виконувала їх на землі».

 

Я   ЗАЛИШАЮСЬ   МАЛЕНЬКОЮ   ДУШЕЮ

 

Тереза ніколи не забувала про свою надзвичайну слабкість: вона є зовсім дрібною душею, яку всі зможуть наслідувати. Вона каже про це досить ясно наприкінці свого другого рукопису: «О, Ісусе! Чи можу я сказати всім дрібним душам, яка невичерпна Твоя поблажливість… Я відчуваю, що коли раптом Ти знайдеш душу ще слабшу, ніж моя, ще меншу, Тобі захочеться подарувати їй ще більші благодаті, якщо вона з повною довірою віддається Твоєму нескінченному милосердю».

  

КУЛЬТ   ЖАННИ   Д’АРК   НАПРИКІНЦІ   XIX   СТОЛІТТЯ 

 

Століття Терези заново відкриває Жанну д’Арк. 1841 року Жюль Мішле присвятив велику частину п’ятого тому своєї «Історії Франції» представленню епопеї Орлеанської Діви.

Тереза в ролі Жанни д’Арк.

Ставлення Терези до Жанни д’Арк подібне до її ставлення до святих взагалі. Знов і знов захоплюючись ними і відчуваючи себе малою порівнянно з їхніми подвигами, вона прагне бути схожою на них «зсередини», наслідувати їхню великодушність, мужність та особливу віру. Вона знає, що серед усіх знегод Бог допоможе їй, як Він колись допомагав святим бути вірними їхньому покликанню.

 

Поразка 1870 року викликала новий порив зацікавленості французів постаттю Жанни. Вона з’являється тоді як символ реваншу, що його країна прагла отримати над Прусією.

1894 рік був важливим етапом у зростанні слави Жанни. 27 січня Лев XIII дозволив її беатифікацію. У Франції парламентська комісія, очолювана Анрі Валоком, висунула проект закону про те, щоб зробити день 8 травня – свято визволення Орлеана національним святом патріотизму. Проект легко дістав одностайну підтримку.

 

Антиклерикальні республіканці представили її предком вільнодумців: чи не вона примусила оцінити права своєї совісті перед суддями інквізиції? Що ж до католиків, то вони, очевидно, вважали її чудовим прикладом для наслідування: під її прапором вони щасливі співати свій заклик військового збору: «Завжди католики і французи!» Щоб допомогти своїм сестрам-кармеліткам більше взнати про героїню, якою вона захоплювалася ще з дитинства, Тереза, після вивчення присвяченого Жанні твору Анрі Валока, написала на її честь дві театральні п’єси. «Місію Жанни д’Арк» було зіграно 21 січня 1894 року, за кілька днів до того, як Лев XIII оголосив маленьку лоренську пастушку преподобною.

Другу п’єсу було зіграно роком пізніше: «Жанна д’Арк завершує свою місію». Ця п’єса, де Тереза була задіяна найбільше, найдовша з її репертуару. І саме ця п’єса викликала найтриваліші аплодисменти общини: Тереза чудово зіграла роль своєї «дорогої сестри». Усі були просто захоплені чіткою історичною інформацією, поєднаною з різноманітністю костюмів та декорацій.