8.  ВОГНЯНЕ   СЕРЦЕ

 

«Я пропоную себе як спокуту вільне жертво-

приношення Твоїй милосердній любові»

 

ПРОМІНЬ   СВІТЛА

 

9 червня 1895 року був день Пресвятої Трійці. Протягом усього тижня кармелітки молили Господа продовжити у Його Церкві сходження Святого Духа.

Тереза з ліліями

Це фото було зроблено 12 липня 1896 року для отця Рулана, аби він міг знати в обличчя ту, яка недавно стала піклуватися про його апостольство. Насправді місіонерові вислали іншу фотографію за кілька днів до його від’їзду з Марселя до Китаю. Цю фотографію зробили того ж дня, на ній Тереза тримає в руках вервицю.

І ось у неділю на Трійцю під час св. Меси Тереза побачила сліпуче світло. Бог є невичерпним джерелом любові, але Він змушений «притлумляти хвилі нескінченної ніжності», наявної в Ньому, якщо люди не відкриваються назустріч цьому потокові. Проникнута думкою святого Жана Делякруа, Тереза дедалі краще розуміє, що Бог, «Живе Полум’я Любові», просить лише запалити серця, які віддаються цьому полум’ю…

«О мій Ісусе! – пише Тереза. – Якби ж то я була цією щасливою жертвою! Поглинь Твою спокуту вальну жертву вогнем Божественної Любові!..»

Виходячи з каплиці, вона зустріла Селін у супроводі матінки Агнес, які сходили до вежі. Зашарівшись, вона схвильовано проказала, що хотіла б запропонувати себе у жертву милосердній Любові Господа.

Настоятелька не зовсім зрозуміла важливості почуття, що ним сповнилося серце сестрички. «Звичайно», – відповіла вона.

У захваті Тереза скоромовкою пояснює Селін, про що йдеться. Вона береться складати свій акт посвяти. 11 червня, у вівторок, стоячи навколішки у вітальні своєї келії разом із Селін, вона промовила її з глибини душі перед «Дівою з усмішкою»…

 

ПОВНА   ВІДДАНІСТЬ

 

Пишучи «спокутувальна жертва», Тереза висловлює своє бажання бути до останку поглинутою полум’ям божественної любові. Тому вона вживає слово «спокутувальна». На відміну від інших жертвоприношень Старого Завіту, жертва, принесена для покути, цілком спалювалася на жертовному вівтарі. Тереза бажала бути повністю відданою вогню любові.

 

ПОСВЯТА   БОЖІЙ   СПРАВЕДЛИВОСТІ

 

Усвідомлюючи, наскільки Господь є люблячий і милосердний, Тереза дійшла до протиріччя з твердженням, що монахині її часу – святі. Щоб урятувати світ, вибрані душі були справді покликані запропонувати себе в жертву Божому суду, відвернути на себе гнів Пресвятого Бога, готового покарати грішників. Погоджуючись витримати Божий гнів, вони були щасливі грати роль громовідводу.

каплиця, в якій Тереза склала вічні обіти

Таким був ідеал, запропонований твором, який служив тоді для навчання новіціаток: «Скарб Кармелю, або Спогади про колишній Кармель у Франції». Там написано: «Мета Ордену кармелітів – це поважати втілення та смерть Спасителя, тісно поєднатися із Сином Божим, зробленим із плоті, і славити Бога наслідуванням Його стражденного, прихованого і відданого в жертву життя.

Це ще й молитися за грішників, віддатися за них на Божий суд і доповнити знегодами суворого життя розкаяння, якого вони не роблять… Цей Орден потребує душ щедрих… пригнічених… старанних, які зрікаються самих себе і сміливо стануть, як жертви, на місце нашого Божественного Вчителя, щоб бути, як Він, принесеними у жертву на славу Його Отця і для спасіння душ».

Численні кармелітки з Лізьє мали мужність так запропонувати себе на Божий суд, особливо матінка Женев’єва, спів засновниця Кармелю в Лізьє, яку Тереза вважала святою і чию останню сльозу вона схвильовано підібрала. Тереза зовсім не зневажала душі, «які пропонують себе я жертви на Божий суд». Ця посвята здавалася їй навіть великою і щедрою», але вона не відчувала себе схильною до неї. І через те, що «є багато… у домі Отця» (Ів 14, 2) – це уривок з Євангелії, до якої вона часто звертається, щоб узаконити своєрідність свого «малого шляху», – вона не вагаючись відкривається Богові, такому, яким Він їй являвся у цьому 1895 році: невичерпний запас ніжності й милосердя. Не було жодної гордості щодо цього, лише надзвичайна покірність перед сходженням Святого Духа.

 

Акт  посвяти

 

Щоб  жити  в діяннях досконалої любові, я пропоную себе Спокутувальною Жертвою Твоїй милосердній Любові; молю Тебе черпати з мене без кінця, вихлюпуючи з моєї душі хвилі нескінченної ніжності, які знову повертаються до Тебе, і нехай так я стану мученицею Твоєї Любові, мій Боже! Нехай це страждання після того, як воно підготує мене до появи перед Тобою, нарешті умертвить мене, і душа моя нехай одразу ж кинеться у вічні обійми Твоєї милосердної Любові. Я хочу, Коханий мій, за кожним ударом мого серця повторити Тобі цю посвяту незліченну кількість разів, допоки згасають тіні, щоб тоді я могла знову промовляти Тобі про свою любов наодинці у вічності.

Тереза імені Немовляти Ісуса і

Пресвятого Лику, сестра-кармелітка.

Свято Пресвятої Трійці, неділя, 9 червня 1895 року.