НОВИНИ

 

ДО  БЕАТИФІКАЦІЇ  ДОВГИЙ  ПРОЦЕС

 

 

Від Марі-Беатріс д’Серу

«Життя Терези», № 1960

 

1925 р. Під час святкування канонізації св. Терези префект Понтифікальної Конгрегації у справах обрядів (тоді займалася справами святих) кардинал Антуан Віко вигукнув: «А тепер ми просимо Рим заходитися навколо тата!»

Кармелітський монастир в Лізьє не було включено до цієї справи, бо він був завалений роботою у справі Терези!

 

У 1941 р. були надруковані листи Зелі, і вона стає відомою.

 

У 1946 р. подружжя Мартен стає всесвітньо відомим завдяки публікації «Історії родини», написаної францисканцм о. Стефаном Піа. Книжку перекладено багатьма мовами. 6 лютого, у день золотого ювілею сестри Женев’єви (Селіна), єпископ Бає та Лізьє публічно у присутності монсеньйора Ронкаллі, майбутнього Папи Йоана XXIII висловлює бажання розпочати справу подружжя Мартен.

 

У 1953-1954 рр. сестра Женев’єва (Селіна) публікує у двох брошурах свої спогади про батьків. 24-го лютого 1956 р., під час святкування 60-річчя чернечих обітниць Селіни, єпископ Бає, оголошує про близьке відкриття інформаційного процесу у справі винесення на вівтар пана Мартен. Він не міг говорити про пані Мартен, оскільки її справа була під юрисдикцією дієцезії в Се.

 

22-го березня 1957 р. у Лізьє розпочалася справа щодо проголошення Людовика блаженним – були опитані 27 свідків: три з Се, один з Ван, один з Ле-Ман. Слухання були завершені 12-го лютого 1960 р. у каплиці кармелітського монастиря в Лізьє.

У той самий час справа Зелі відкрилася у Се (Орн) 10-го жовтня 1957 р. і завершилася 7-го січня 1959 р. Було заслухано 25 свідків, з яких один був з Шартр, один – з Ван, а один – з Парижа. Селіна була свідком на двох справах.

 

У 1971 р. обидві справи були поєднані в одну і вивчалися в Римі.

 

ЩОДО ДОКУМЕНТІВ  

 

Консультації проводили з 49 бібліотеками та архівами, зокрема кармелітського монастиря у Лізьє, де зібрано 9700 листів, що стосуються справи подружжя Мартен. Вивчення цих документів та свідчення, вміщені у Positio (Становище): два великі томи, один – 690 сторінок, другий – 1340. 

19-го березня 1991 р. Генеральний Постулатор Ордену Кармелітів попросив Рим визнати героїчність чеснот Людовика та Зелі Мартен. До цього прохання приєдналися кармелітський монастир в Лізьє, дієцезії Лізьє та Бає, Конференція Єпископів Франції, католицькі товариства мирян та католицьких родин з цілого світу, а також Понтифікальна Рада у справах мирян та родин.

 

26-го березня 1994 р., у Рік сім’ї, Папа Йоан Павло ІІ підписав декрет про героїчність чеснот Людовика та Зелі Мартен як батька й матері родини, і проголосив їх гідними вшанування.

 

12-го липня 2008 р. офіційно оголошено, що подружжя буде беатифіковано. Беатифікація відбулася у Лізьє 19-го жовтня 2008 р.

 

Людовик та Зелі Мартен є прикладом для батьків та матерів усього світу в тому, як стати духовними батьками й матерями і як вести родину і сусідів дорогою святості. А відтак після важкої праці тут на землі вони можуть приєднатися до родини, яка чекає на них у небі.

 

ЧУДО   У   МОНЗА   (ІТАЛІЯ)

 

10-го червня 2003 р. архієпископ Міланський кардинал Теттаманзі закрив розслідування чуда, приписуваного заступництву Людовика та Зелі Мартен. Під час його оголошення були присутні члени родини Скіліро, Вальтер та Адель і їхні п’ятеро дітей, в тому числі й малий П’єтро, зцілений від смертельно небезпечної недостатності.

 

П’єтро Скіліро повзає біла стола, на якому кардинал Теттаманзі підписує документ про чудо зцілення.

 

П’єтро тепер майже вісім років. Він народився 25 травня 2002 р. і провів 40 днів на межі життя й смерті у лікарні в Монза (Італія). 3-го червня кармеліт о. Антоніо, якого покликали охрестити дитину, порадив стривоженим батькам молитися до подружжя Мартен. Священик сказав їм: «Людовик і Зелі Мартен втратили чотирьох дітей раннього віку, і вони допоможуть вам зрозуміти, що зараз відбувається з вами». Родина почала новенну і попросила молитися їхніх друзів, знайомих, сім’ї, які вони зустріли при вході до школи, де вчилися їхні діти, парафіян та членів церковних організацій. Вони розповсюдили текст новенни з фотографією подружжя Мартен аж до… Камбоджі, до своїх друзів-місіонерів. Попри те, що, здавалося, П’єтро стає все гірше, Вальтер і Адель залишалися при надії та вірі, і коли думали, що все втрачено, і вже почали розмірковувати про похорон немовляти, 29-го червня, у свято покровителя їхньої дитини св. Петра, малого П’єтро було виписано з лікарні здоровим, а лікарі не могли пояснити, як це сталося.

 

3-ГО ЛИПНЯ 2008 Р. У РИМІ ПАПА БЕНЕДИКТ XVI ВИЗНАВ ЦЕ ЗЦІЛЕННЯ ЧУДОМ, ТИМ САМИМ ВІДКРИВАЮЧИ ДОРОГУ ДО БЕАТИФІКАЦІЇ ПОДРУЖЖЯ МАРТЕН, ЯКА ВІДБУЛАСЯ У ЛІЗЬЄ 19-ГО ЖОВТНЯ 2008 Р.

 

26-го травня 2008 р. у санктуарії в Лізьє відбулася ексгумація останків подружжя Мартен, щоб перенести їхні тіла до крипти у базиліці.

«26-го травня ми мали честь взяти участь у церемонії перенесення останків Зелі Герен і Людовика Мартен.

Наші серця збуджені й сповнені вдячності, тому що ми змогли «побачити» цих дорогих нам людей. Бачачи їхні дочасні останки, ми відчували, що стали співучасниками їхнього цілого життя і почувалися у близькості з ними, запрошеними до їхньої родини, і, оскільки їхні душі вже перебувають у славі Бога, у той момент ми відчували близькість Раю. Навіть наші малі діти П’єтро і Лоренцо були зворушені цією церемонією, і тепер вони всім розповідають, що «вони на мить побачили Людовика та Зелі, хоча подружжя вже давно в небі з Ісусом».

Подружжя Мартен жило кожен день з довірою милості Бога Отця, і це допомагає й підтримує нас у нашому щоденному житті.

Ми невпинно дякуємо Богові за Його милосердя до нашої «нікчемності». Він прийняв заступництво подружжя Мартен і зцілив нашого малого П’єтро. Цим незвичайним діянням Він об’явив свою Присутність, щоб допомогти нам усвідомити Його люблячий супровід у нашому щоденному житті.

У наших серцях ми зберігаємо пам’ять про ті чудові дні, які ми прожили в єдності з усією Церквою, і ми чекаємо того, щоб бути разом і святкувати беатифікацію подружжя Мартен 19-го жовтня 2008 р. у Лізьє.

Нехай Людовик та Зелі допомагають нам прославляти Бога у нашому житті».

Вальтер та Адель Скіліро, 10-го червня 2008 р.

 

 

ПОДРУЖЖЯ   ЛЮДОВИК   ТА   ЗЕЛІ   МАРТЕН

ДОРОГОЦІННІ   ЖИВІ   КАМЕНІ,

ВИРІЗЬБЛЕНІ   СВЯТИМ   ДУХОМ:

ВИКЛИК,   ПРИКЛАД   ПОКЛИКАННЯ

 

о. Антоніо Сангаллі, кармеліт

 

Монсеньйр Гі Гоше, єпископ (на пенсії) дієцезії Бає та Лізьє, експерт з життя св. Терези, через день після канонічного визнання смертних останків тих, кого сама Тереза назвала «незрівнянними батьками», розповів мені, що якби йому довелося говорити на конференції про родину Мартен, він би неодмінно почав з різниці між часом, в якому жили вони, і часом, в якому живемо ми!

 

У своєму коментарі він наголошує, що святість досягається в історичному контексті певної епохи. Людовик та Зелі Мартен народилися в епоху, яка навряд передбачала ті зміни, які ось-ось мали настати.

 

Родина Мартен не мала телевізора, центрального опалення чи телефону… поїзд тільки почав заміняти коня й екіпаж… ще пройде кілька років до того, як буде досягнуто прогресу, який сьогодні ми сприймаємо як належне.

 

Але найважливішим для Церкви, коли вона канонізує її синів і дочок, є не стільки те, що їхнє земне життя можна запропонувати людині наших часів, скільки те, що святість можлива для осіб будь-якого століття, попри різноманітність та складність викликів їхнього часу та місця.

 

Святість – як висока гора, яку краще видно здалеку, ніж зблизька. Так само і зі святими нашого часу, які ходять поруч з нами: ми не бачимо їхньої присутності, не усвідомлюємо їхньої святості, навіть коли сидимо поруч з ними за одним столом, як це було у випадку з Терезиними кармелітськими сестрами та її батьками, які не бачили в ній нічого надзвичайного.

 

Родина Мартен, і, зокрема, святість подружжя Мартен, – це виклик, і, в певному сенсі, приклад покликання для наших родин. Вони показують нам, що можливо відповісти на покликання кожної людини до святості, навіть для мирян, і навіть для подружжя, батьків, вчителів і бізнесменів. Хтось скаже, що пара Мартен відкрила їхню власну «малу дорогу», щоб стати святими разом, як подружжя. Вони передають власний досвід святості нам щодо сталевості, грошей, роботи, політики, виховання дітей і здоров’я.

 

Сьогодні, як і в минулому, святість іноді здається привілеєм тих, хто вступив до монастиря чи семінарії. Подружжя Мартен, яке було беатифіковане, говорить нам, що святість можна досягти у родинному житті, посеред проблем з роботою, вихованням, хоч би яким складними вони не були. Навпаки, складнощі нашого життя аж ніяк не перешкоджають святості, а, навпаки, запевняють нам дорогу до неї. Людовик та Зелі показують нам, що євангельський наказ бути досконалими, як наш небесний Отець досконалий (бо ось що означає святість), можна виконати не живучи в монастирі чи конвенті, а в мирському житті.

 

Погляньмо на деякі приклади того, як вони жили своїм покликанням.

 

ЛЮБОВ   І   СТАТЕВІСТЬ

 

Надмірна стриманість їхньої епохи не дозволяла того, що сьогодні ми називаємо статевим вихованням. Різниця між тим, як розуміли любов вони, і як ми розуміємо її сьогодні, величезна. Свої заручини та шлюб вони переживали у покірному послуху вченню Церкви. Вони не піддавали сумніву того, чого їх вчили у цій справі. Вони ніколи не думали про шлюбний зв’язок як такий, що починається і закінчується в собі. Вони бачили себе слугами любові у служінні любові та життю. Це була загальноприйнята точка зору, але вона була сувора, така, до якої ставилися дуже серйозно. Людовик та Зелі поставили євангельські цінності в центрі їхнього життя і як молоді люди жили в цнотливості, й не дивно, що у перші місяці їхнього подружнього життя вони обрали життя як брат і сестра. Це рішення, хоч і вимагало вражаючого аскетизму, дало їм час розвинути взаємну довіру та захоплення тими якостями, які вони відкрили одне в одному. Протягом цього часу вони відкрили свою домівку дитині, чиї батьки мали проблеми. Пізніше за допомогою священика їхнє вміння розпізнати Божу волю щодо їхнього подружжя мало результатом народження дев’ятьох дітей.

Їхня любов одне до одного не спиралася тільки на людських якостях, які вони розпізнали одне в одному, їхня любов була звернена до присутності Бога одне в одному. Бути досконалими в кожному аспекті нашого життя – це безмежний виклик, який включає статеву сферу.

 

ФІНАНСОВІ  СПРАВИ  І  СПРАВИ,  ПОВ’ЯЗАНІ  З  БІЗНЕСОМ

 

З фінансової точки зору родина Мартен жила вище середнього класу, але їхнє мислення не було таким самим. Вони важко працювали, але ніколи не робили цього заради себе. Канонічний процес дослідження їхнього життя у світлі їхньої беатифікації показав героїчну чесноту, яку вони практикували як професіонали. Приміром, Людовик, виходячи за рамки того, що закон вимагав від працедавця, ніколи не дозволяв затримки у виплаті зарплати людям, які на нього працювали.

 

БАТЬКИ   Й   ВЧИТЕЛІ

 

Для подружжя Мартен потреби їхніх дітей та дітей бідняків завжди стояли на першому місці. Попри обмеження, накладені на них соціально-економічними факторами епохи, їхнє життя відзначалося надзвичайною відчуженістю від матеріальних благ та щедрістю. Зелі, хоч і тяжко працювала для своєї справи, ніколи не дозволяла фінансовим справам перевищувати її турботу про тих, кого вона любила. Попри матеріальні достатки, родина завжди жила скромно, маючи набагато менші будинки, ніж ті, які мали їхні друзі того самого соціального класу. Вони регулярно віддавали десятину і ділилися своїми благами з іншими, але робили це так, що це рідко хто бачив. Милосердя, допомога і увага до потреб інших людей, яку вони приділяли ближнім, давалися покірно й без галасу. Вони регулярно запрошували до своєї домівки бідних людей, мили їх, годували, одягали. Одного дня, давши бідному чоловікові трохи грошей, Людовик покликав своїх дочок і став з ними на коліна, щоб отримати від жебрака благословення. У рапорті про життя цього подружжя таких прикладів є десятки.

 

Людовик, Зелі та їхня дочка Тереза

від Дитяти Ісус – це Божий дар для нашого часу.

Вони – дорогоцінні живі камені, вирізьблені Святим Духом

як частина духовного й матеріального

багатства Церкви, Містичного Тіла Христа