ЛИСТИ

 

ДОЩ   ІЗ  ТРОЯНД

 

Беатифікація подружжя Мартен – це відповідь Церкви на поширений людський запал, тихий, але дуже реальний: з цією метою були написані тисячі листів до Ордену Кармелітів і до Ватикану. Ми знаходимо свідчення про зцілення, родинне примирення, навернення та духовні й мирські благодаті, отримані за заступництвом Людовика та Зелі. Ось деякі уривки з листів, адресованих сестрі Женев’єві:

 

«Ми поділяємо вашу радість від думки про беатифікацію ваших батьків. Нехай Господь дасть її скоро! Як Свята Родина з Назарета є взірцем, так і ваші батьки, їхній добрий приклад надихатиме малі душі нашого часу…»

(Пані Г., США)

 

«Нашою наступною радістю буде канонізація ваших дорогих батьків. Як це було б чудово для всіх батьків у світі мати їхніх власних святих заступників. Нехай Господь у Його доброті вислухає наші молитви»

(Пані Л., Ірландія)

 

«Я хочу, щоб моя родина була така сама, як ваша»

(Пані К., Індія)

 

 

«Ми молилися чотирнадцять місяців про беатифікацію Людовика Мартен, просячи його заступництва за навернення пана Бубрале. Богу подяка! Його було охрещено і прийнято до нашої церкви 23-го лютого, а наступного дня він прийняв Перше Причастя! Пан Мартен був справді добрий до нас, благословляючи нашу родину своїм заступництвом…»

(Пані М., США)

 

«Чим більше я читаю про ваших шановних батьків, тим більше я маю до них поваги. Думаю, що їхнє життя, як про це розказано у «Історії родини»,одне з найважливіших послань до сьогоднішнього світу. Ось тому я присвятив своє життя їхній канонізації. Передусім я хочу щодня за це молитися, особливо під час святої Меси. Скільки разів я розповідав їхню історію перед сотнями людей у церкві! Я також написав кілька статей про них і продовжую це робити в Англії та Ірландії, показуючи їх як прикмету подружнього життя»

(Отець А, кармеліт з Англії)

 

«Тепер ми просимо Зелі Мартен допомогти мені видужати, якщо така Божа воля. Я прочитала статтю про її життя і відчуваю, що вона – така сама мати, як і я, і страждаючи від такої самої хвороби, повинна розуміти й відчувати мою ситуацію. Годі й казати, що я завжди дуже нею захоплювалася і сподіваюся, що вона випросить для мене деякі з її чеснот…»

(Пані Л., США)

 

«Дорогий батько (Людовик) продовжує практикувати милосердя навіть на цьому континенті! Один приклад. До однієї з наших сестер, сестри Дельфіни (вона вже померла) прийшла мати, щоб порадитися, як їй впоратися з тими важкими тягарами, що на неї наклало життя. Сестра Дельфіна сказала їй: «Молися до святої Терези про її заступництво». Через кілька днів, коли ця мати проходила повз францисканську церкву св. Петра, що в центрі Чикаго, вона зустріла старого чоловіка, який сказав їй: «Ти чимось пригнічена?! Піди до цієї церкви о третій пополудні, високий священик піде сповідати. Піди й скажи йому про твої клопоти, і він тобі допоможе». Жінка пішла, знайшла священика, якого їй описали, і він заспокоїв її. Через якийсь час її тітка подарувала їй «Історію однієї душі». Яке ж було її здивування, коли гортаючи сторінки книжки, вона натрапила на фотографію пана Мартен. Вона вигукнула: «Це той самий чоловік, якого я зустріла перед церквою св. Петра і який порадив мені туди увійти!..» Але це тільки один випадок. Ваш дорогий татусь робить багато доброго на цій землі разом з Терезою»

(Сестра Марія Стефані, США)

 

 

«Ми будемо вдячні, якщо ви зможете надіслати тисячу фотографій Людовика Мартен та тисячу фото Зелі Мартен з молитвою про їхню беатифікацію. Ми зможемо розповсюдити їх і працювати для цієї святої справи. Ми думаємо, що вони вже вчинили тут чудо: зцілення малої дівчинки, яка мала невиліковну хворобу – рак крові. За неї молилися під час новенни і вона була зцілена»

(Настоятель кармелітського монастиря,  США)

 

«Я молилася до батька й матері св. Терези – Людовика та Зелі Мартен, щоб вони допомогли мені зберегти мою родину. Я була так близько до розлучення. Я щаслива, що моя молитва була вислухана за їхнім заступництвом»

(Пані Дж., США)

 

«Що за батько! Що за мати! Що за родина! Усі для Неба!»

(Пані О., Ірландія)

 

 

Деякі  аспекти  життєпису  батьків  святої  Терези

 

Луї Мартен (1823-1894) і Зелі Герен (1831-1877), батьки дев’ятьох (з них четверо померли в ранньому віці) дітей і серед них останньої Терези, перед знайомством і одруженням хотіли вступити на дорогу чернечого життя. Луї обрав пустелю каноніків святого Августина (Grand-Saint-Bernard в Альпах), проте не міг там залишитися без знання класичних мов. Після року навчання латинської і грецької мов через хворобу був змушений повернутися до ремонту годинників. Зелі хотіла стати сестрою Милосердя. Під час розмови про прийняття до монастиря почула від наставниці шпиталю в Алансоні, що це не входить у Божі плани. Хоч і з сумом, але і з покорою, Зелі вшанувала таке рішення.

Обоє до кінця життя зберегли глибоку пошану до чернечого життя. Це виражає одна з молитов Зелі: «Мій Боже […] я розпочну сімейне життя, […], і тоді дай мені багато дітей, і нехай всі вони будуть посвячені Тобі». Про чудове ставлення батька говорить сама Тереза. Коли вона сказала йому про своє прагнення вступити до Кармелю (29.05.1887; Зіслання Святого Духа), він «у своїй глибокій вірі вигукнув, що Добрий Бог зробив йому велику честь, коли так просить його дітей» (Рукопис А, 50r).

Подружжя Мартен дуже страждали через початок у Франції хвилі безбожництва й активності людей, ворожих Церкві. Їхньою відповіддю була глибина живої віри й героїчна вірність щоденним справам. Луї здійснював паломництва до санктуаріїв, присвячених Матері Божій, наприклад до Chartres, Seez i Lourdes, благаючи про благодаті, потрібні Франції, «щоб бути гідною свого минулого». Активно брав участь у створенні товариства практикуючих католиків (1875), у справах Конференції св. Вікентія де Поль, в нічних адораціях Пресвятого Таїнства. Зелі належала до багатьох релігійних товариств, жертовно займаючись працею і родинним обов’язкам. Турботливо дбала про власну сім’ю, а як власниця підприємства забезпечувала роботою кількадесятьом жінкам, які займалися виробництвом відомих на весь світ голкових мережив з Алансона. Не зважаючи на прогресуючу хворобу, була взірцевою жінкою, матір’ю, працедавцем.

Головною течією їхнього духовного життя була спільна участь у ранковій Божій Службі з частим (на той час ще недозволеним щоденно) Причастям і турботою про родинну молитву за участю дітей.

Ця прекрасна риса їхнього життя знайшла однозначну оцінку Церкви, яка 19.10.2008 представила їх за взірець подружжям і батькам усього світу і проголосила Зелі й Луї блаженними.